Випускник факультету української філології та журналістики 2015 року Андрій Ящишен працює у сфері масмедіа вже протягом шести років. В інтерв’ю він розповів про сприйняття журналістики раніше й тепер, студентські роки та особливості роботи в регіональній пресі.

Ти є випускником факультету української філології та журналістики. Чому вирішив обрати саме цей фах?

Коли закінчував школу, хотів обрати професію, яка була б мені цікавою. Уже тоді я любив дізнаватися про щось нове та писати. Тому вирішив поєднати цих два захоплення і піти в журналістику. Це не була чиясь порада чи імпульсивне рішення, тому досі не шкодую щодо свого вибору. Мені подобається працювати журналістом.

Студентські роки називають найкращими. Що найбільше запам’яталося за період навчання?

Як не мене, навчання в університеті, особливо в іншому місті, це поєднання самостійності та відносної безтурботності. Так, потрібно було вчитися, заробляти бали, щоб отримувати не лише знання, а й стипендію. Проте це не та відповідальність, якої дотримуєшся на роботі. Мені найбільше запам’яталося саме це прекрасне відчуття, яке більше не можна заново повторити.

Крім того, попри все, у мене залишилися приємні враження від самого Кам’янця-Подільського, в якому я прожив п’ять років під час навчання. З них – три роки в гуртожитку. Він теж залишив приємні спогади. А також нові знайомства й друзі — це найкращий період студентських років.

Які навички, здобуті під час навчання, згодились у майбутньому?

Насправді, професійні навички я почав опановувати під час практики в газеті. Університет дав базу знань, за допомогою якої власне й можна було здобувати ці навички. Як мінімум, це розуміння структури журналістського матеріалу відповідно до його жанру. Розуміння того, що потрібно дотримуватися балансу думок, відокремлювати факти від суджень. Саме ці знання зміг використовувати під час практики.

Будь-який студент повинен розуміти: якщо він дійсно хоче стати журналістом, то повинен увесь час практикуватися в ЗМІ, бо лише так можна здобути професійні навички. Потрібно не лише навчитися писати, а й збирати інформацію, що лягає в основу матеріалу.

Наразі ти працюєш в регіональних ЗМІ. Яка специфіка твоєї роботи?

Важко порівнювати особливості роботи в регіональних та загальнонаціональних ЗМІ, оскільки в останніх не працював. Але основа роботи одна й та ж: отримуєш або шукаєш тему, збираєш інформацію і пишеш матеріал. Така спрощена модель. Головна відмінність полягає лише в тому, що регіональне медіа насамперед націлене на місцеві новини. Наприклад, я працюю на сайті «Є». Зазвичай ми пишемо про Хмельницький, інші населені пункти області та про все, що з ними пов’язано.

Головні відмінності в роботі кожного медіа залежать від його виду. Робота в газеті, на інтернет-сайті, радіо чи ТБ зовсім різна. Також у кожного видання є своя редакційна політика. Це, відповідно, впливає на особливості роботи. Тому, якщо журналісту-початківцю не сподобалося працювати в одному ЗМІ, він може обрати інший.

Наприклад, коли я працював в газеті «Проскурів» я лише писав матеріали і робив фотографії. Сьогодні на сайті «Є» також іноді знімаю відео та монтую їх. Тобто це урізноманітнює роботу та робить її цікавішою. Також працювати на сайті — динамічніше, ніж у більшості газет.

Чому обрав роботу саме в мережевих медіа? Чи мав змогу або, можливо, хотів спробувати себе в інших видах ЗМІ (наприклад, радіо чи телебаченні)?

Я вирішив працювати в мережі, бо було цікаво. До цього пропрацював майже п’ять років у газеті і зрозумів, що формат місцевої преси мене втомив. Зрозумів, що я вже не зможу отримати нових навичок і досвіду. Тому пішов працювати на сайт. На радіо або телебаченні поки не працював. Наразі це мене не цікавить.

Очікування і дійсність: як змінилося твоє ставлення до журналістського фаху з моменту, коли ти лише хотів стати журналістом і зрештою став ним?

Якогось розчарування в журналістиці я не маю. Під час роботи почав краще розрізняти якісну журналістику та різноманітні маніпуляції, фейки і просто неякісну роботу через непрофесійність «журналістів».

Що найбільше подобається в обраній професії?

Насправді, виділити щось конкретне важко. Мені загалом подобається робота: дізнаватися щось і ділитися цим із читачами. Кожна професія має цікаві сторони та рутину.

Яке твоє життєве кредо?

У мене немає життєвого кредо. Переконаний, що філософію або навіть обивательське ставлення до життя неможливо та й абсурдно поєднувати в одне єдине кредо.

На що радив би майбутнім журналістам найбільше звертати увагу під час навчання?

На самоосвіту та практику. Потрібно якомога більше читати літератури з різноманітних тем, щоб розширити коло свої знань. Хоча б мати «ази» знань, наприклад, з економіки, політики, екології, права, різних галузей культури тощо. Це допоможе в майбутньому, коли буде необхідно зануритися в якусь тему. Тоді буде хоча б розуміння, з чого починати. Загалом журналісту не завадить ерудиція. Для цього потрібно не лише багато читати, а й намагатися брати участь у різноманітних тренінгах і майстер-класах. Там іноді, крім знань, можна отримати хороші знайомства.

Марина Ковальчук, магістрантка першого року навчання

факультету української філології та журналістики