Колонка добрих новин і цікавих фактів
Автор та редактор колонки А. Куверіна
6 лютого – 105 років від дня народження
найвідомішої жінки-палеоантрополога
Сьогодні виповнюється 105 років від дня народження Мері Лікі, британського та кенійського антрополога і археолога, дружини Луїса Лікі. Більшу частину своєї кар’єри Лікі працювала разом зі своїм чоловіком в східній Африці, знаходячи в доісторичному пилі залишки інструментів та скам’янілі рештки древніх гомінід. Мері Лікі відкрила 15 нових видів і навіть один новий рід. У Лаетолі (Танзанія) групою Лікі у вулканічному туфі було знайдено сліди біпедальних гомінід, яким понад три мільйони років.
Mary Leakey with a cast of the first footprints in wet volcanic ash, Tanzania, Africa, Laetoli plain, 3.6 million years ago
Саме Мері Лікі знайшла перший скам’янілий череп проконсула, примата, який, можливо, був древнім предком людини. В Олдуваській ущелині археолог знайшла перший череп парантропа – близького до австралопітеків вищого примата.
Подружжя Лікі у своїх дослідженнях було невтомне, навіть коли вони помилялися у датуванні чи класифікації (що бувало нерідко), Луїс та Мері вперто і впевнено досліджували африканські простори, шукаючи древніх предків людини. Подружжя Лікі внесло великий вклад у світову палеоантропологію та дослідження антропогенезу. Після смерті чоловіка Мері Лікі далі проводила розкопки в Олдуваї. Сімейну традицію продовжив другий син Лікі – Річард, а також його дружина і донька.
Про Мері Лікі розповідають, що вона багато палила, а також постійно (навіть у Лондоні) одягалася так, так, наче на розкопках. Її дім був завжди наповнений дітьми та домашніми тваринами.
5 лютого – день народження Вільяма Берроуза
Сьогодні виповнюється 104 роки від дня народження Вільяма Стюарда Берроуза, американського письменника та есеїста, командора французького Ордену мистецтв і літератури та одного з центральних письменників біт-покоління. Разом із Керуаком та Гінзбергом Берроуз входить у трійку найвідоміших бітніків. Зараз його називають одним із центральних американських авторів ХХ ст. Хоча на початку письменницької кар’єри Берроуза його романи були заборонені у США, адже вважалися скандальними.
Літературна слава прийшла до письменника з романом «Голий ланч» у 1959 році. З того часу Берроуз завжди користувався популярністю у читачів, хоча дебютував він лише в 39 років. Творчість письменника справила дуже значний вплив на масову культуру. Берроуз багато писав про власний досвід із наркотиками та алкоголем і його твори розцінювалися як дуже неоднозначні. У одному зі своїх останніх романів – автобіографічній книзі «Кот внутри» (1986), письменник вустами головного героя каже, що єдиний закон, з яким він згоден – це закон про захист тварин. До речі, роман присвячений котам, про що можна здогадатися із назви – письменник дуже любив цих тварин.
Берроуз був експериментальним автором. Однією з важливих новацій письменника в літературі вважається вдосконалення так званого «методу нарізок» – коли текст у випадковому порядку розрізається та перемішується для отримання нового твору. Цей метод був придуманий французьким поетом-дадаїстом Трістаном Тцарою, а потім вдосконалений та видозмінений Брайоном Гайсіном і Вільямом Берроузом. Саме робота Берроуза Трилогія Нова вважається найбільш відомим циклом, створеним методом нарізок.
Жити необов’язково. Подорожувати – необхідно.
Я не змушую себе працювати, мені просто хочеться це робити: перебувати в абсолютній самотності, знати, що мене ніхто не потурбує і що у мене є вісім годин, щоб писати. Це рай.
Сам собі психотерапевт, або чому корисно вести щоденник
Традиція вести щоденник надзвичайно давня, і хоча найвідоміші нам щоденникові записи – це переважно документи ХІХ-ХХ ст., насправді цей вид діяльності зародився значно раніше. Настільки раніше, що вже у Х ст. в Японії еволюціонував у цілий літературний напрям «дзуйхіцу», це означало, що автор записував геть усе, що спадало йому на думку, без жодної коректури. Вільям Джеймс ще не навіть не народився, а «потік свідомості» вже існував. Найвідоміші літературні пам’ятки цього жанру: «Записки в узголів’ї» (Сей Сьонагон), «Записки з келії» (Камо но Тьомей) та «Записки від нудьги» (Йосида Кенко).
Багато відомих науковців, діячів літератури та мистецтва впродовж свого життя вели щоденники, які потім ставали виданнями, інколи навіть популярнішими, ніж інші роботи авторів. Відомо, що французькі письменники Едмон та Жюль Гонкури вели спыльний щоденник. В їх доробку налічується чимала кількість художніх творів, котрі, до слова сказати, свого часу були надзвичайно скандальними. Зараз «скандальна» література Гонкурів менш популярна, зате щоденники досі активно читаються та досліджуються науковцями. Щоденником Сальвадора Далі також зачитуються. Рут Бенедикт, відомий антрополог, не тільки монографії писала, а й регулярно вела щоденникові записи, Кафка теж не був байдужим до «письмової рефлексії», щоденник Анни Франк – один із найвідоміших документів, який викриває жахіття нацизму.
Щоденник – це щось більше, ніж просто спосіб занотовування думок, а своєрідний катарсис – це вивільнення зі своєї свідомості того, що людина проживає, що є частиною її життя. Нещодавно навіть проводилися спеціальні дослідження, котрі засвідчили позитивну кореляцію між веденням щоденникових записів та збільшенням кількості Т-лімфоциців у крові, тобто писати щоденник не просто приємно, а ще й корисно для нашої імунної системи. Окрім того, як пише Вікіпедія, щоденникові записи «організовують індивідуальний досвід, сприяють становленню індивідуальності в культурі та формуванню власного “я”». Іншими словами, причин для того щоб таки почати вести щоденник насправді, існує дуже багато. Тому варто назвати кілька корисних практичних результатів цієї «письмової рефлексії»:
- ясність думок і почуттів – коли людина записує події та переживання, то вона вчиться класифікувати їх;
- розуміння себе – в того, хто веде щоденник, значно підвищується рівень самосвідомості, людина починає глибше розуміти, що їй приносить задоволення, а що псує настрій, вона нарешті розуміє, що робить її щасливою;
- тренування пам’яті – ми намагаємося згадати, що таке важливе трапилося за день, якою була ваша реакція, що говорив співрозмовник;
- зниження рівня стресу – неодноразово говорилося про те, що жінки живуть довше за чоловіків. Це пояснюється ще і тим, що емоції, які вони переживають, вони не затримують у собі, а дозволяють їм вивільнитися; щоденник – це теж один із способів вивільнення негативних емоцій. Не дозволяйте поганим думкам затримуватися всередині, вони стають надзвичайно «токсичними» та буквально отруюють ваш внутрішній світ; записати свої переживання – значить звільнитися від стресу;
- більш ефективне вирішення проблем – певно, зі всіма траплялося, що коли розповіси про своє переживання іншому, рішення стає очевидним, навіть якщо вам не давали ніякої поради. Іноді просто треба «проговорити проблему», щоб зрозуміти, як знайти правильне її вирішення, а щоденник у цьому допоможе, адже на папері можна викладати все (головне придумайте, де можна ваші нотатки ховати, щоб ніхто не порушував їхню приватність).
Гаразд, щоденник – це річ потрібна, але як почати його вести. Це зовсім неважко: по-перше, не думайте про структуру запису, для початку це можуть бути навіть просто емоції, переживання почуття, які оформляються у фрази; по-друге, забудь те про правопис!, не коректуйте себе, дозвольте своїм думкам нестримним потоком свідомості виливатися на папір; по-третє, ручкою, адже, зараз є безліч всіляких способів занотовування думок, проте найкраще використати ручку та папір. Ви повинні запам’ятати: щоденник – це не блог, він не призначений для читання іншими людьми, ви пишете його тільки для себе. Не розраховуйте на читача й будьте повністю відверті із самим собою, бо завдання вашого щоденника – це самотерапія. Щоденник не потерпить лицемірства, тому будьте чесними.
Записуйте в щоденнику свої мрії та бажання, пишіть про те, хто ви зараз та ким хочете стати, «розповідайте» про найцікавіші та найважливіші події, які трапилися з вами протягом дня. В рамках експерименту можете спробувати дні місяця, коли ви рефлексуєте через якусь проблему: роботу, стосунки в сім’ї, природу, подорожі, здоров’я. Ви здивуєтеся: як багато цікавих думок можна викласти на папір. Півгодини чи годину перед сном витратити на записи – погодьтеся, це не так уже й багато.
У вас усе вийде!
Сьогодні виповнюється 110 років від дня народження Симони де Бовуар французької письменниці та філософа, ідеолога фемінізму, авторки численних творів художньої літератури та монографій, лауреатки Гнкурівської премії (за роман «Мандарини»), супутниці Жана-Поля Сартра.
Чи не найвідомішою роботи Симони де Бовуар є її публіцистична книга «Друга стать», що стала ключовою для всього феміністського руху. «Друга стать» перекладена на більш, ніж 50 мов світу. Саме у цій книзі знаменита француженка висловлює скандальну у свій час цитату «Жінкою не народжуються, нею стають». Бовуар критикує «буржуазні» ідеали жінки-матері, які прививають дівчаткам чи не з пелюшок, і говорить про те, що жінка повинна зрозуміти себе, осмислити свою роль у сіспільстві і стати собою, а не тим, кого хочуть у ній бачити. У своєму житті Симона не відступала від цих принципів, і навіть на пропозицію Жана-Поля Сартра одружитися (щоправда з прозаїчних причин: їх по закінченню університету відправили викладати у різні кінці Франції, а опинитися разом можна було тільки побравшись) відповіла відмовою. Із Сартром Бовуар познайомилася під час свого навчання у Сорбонні, а їх зв’язок тривав усе життя. Щоправда зв’язок цей був своєрідним, адже
Сартр та Бовуар уклали між собою своєрідний пакт – «Маніфест любові», за яким обидва мали цілковиту свободу особистого життя, але між собою мусили зберігати абсолютну відвертість стосовно усього. Бунтарка Бовуар вважала це ідеальним союзом.
Сартр ніколи не приховував, що єдине, чого він боїться у житті це втратити Симону, адже називав її своєю суттю, Бовуар же у свою чергу вважала його саме тим чоловіком, поряд з яким можна постійно рости – це було для неї ключовою вимогою до обранця.
Певно, Сартр-Бовуар – одна з найдивніших пар у історії, обоє все життя разом відстоювали принципи екзистенціалізму, свободи та «вільної любові» і зневажали все «буржуазне». Разом з тим вони переживали і такі «прозаїчні» речі як сварки та ревнощі. Зрештою, їх стосунки переросли у такий собі шлюб, щоправда без штампу у паспорті та спільно нажитого майна. 
І хоча обоє протягом життя мали багато любовних зв’язків з іншими людьми, зрештою близькими по-справжньому вони були тільки один одному. Коли Сартр захворів Симона спокійно перетворилася на його терплячу доглядальницю, а після його смерті практично припинила своє спілкування зі світом. Вічна супутниця пережила свого обранця лише на рік, а у своїй останній книзі «Прощання», яку присвятила Сартру, написала: «Його смерть розлучила нас. Моя ж смерть нас об’єднає». Як на мене, це досить по-жіночому.
• Бути коханою — це не мета і не сутність буття. (з роману «Мандарини»)
• Світом ніколи не володіють, і захиститися від нього теж неможливо. (з роману «Мандарини»)
• У своїх творах я показую жінок такими, якими вони є, а не повинні бути. (з інтерв’ю з Симоною де Бовуар)
• Жінкою не народжуються, нею стають. (2 том, «Друга стать»)
• «Любов» має різне значення для чоловіка та жінки, саме в цьому одна з головних причин непорозуміння, що розділяє їх.
• Мовчання — подоба спільництва: воно висловлює згоду, надто глибоку для слів.(з роману «Принадливі картинки»)
Андріїв день
13 грудня відзначають день святого Андрія Первозваного, котрий у народі ще називають Калита. Справа у тім, що свято хоча і християнське, але народні традиції та звичаї, що стосуються цього дня носять дохристиянський характер. У святі Калити присутні відголоски культу сонця: власне калита – обрядовий хліб, повсякчас кругла і помащена медом, безперечно, на сонце дуже схожа. Це свято припадає саме на той період у році, коли дні найкоротші і, можливо, дохристиянські обряди та звичаї пов’язані з тим, аби допомогти сонцю знову набрати сили.
У будь-якому разі, ніч з 12 на 13 грудня вважається магічною. І, не зважаючи на застереження церкви, дівчата на Андрія ворожать на свою долю різноманітними способами, про які багато хто дізнався ще від бабусь. Здавна також у цей день влаштовувалися вечорниці, де збиралася молодь для того аби ближче познайомитися та підшукати собі пару. Дівчата випікали калиту, прикрашали сухими вишнями або родзинками, а потім підвішували до сволока посередині хати. Потім цю калиту кусали, а також жартували і співали пісні. Крім веселощів у компанії, дівчата також на самоті ворожили на судженого. На Поділлі, певно найпопулярнішим ворожінням є таке: перед сном під постіль покласти ємкість із водою, а через неї перекинути дві кілочки – тоді присниться майбутній чоловік, який тебе через місточок переводить.
Стеганографія: що ж це таке?
Тільки-тільки придумали писемність, а перед людьми одразу ж постало питання як передавати послання так, щоб ніхто сторонній його не зміг прочитати. Шляхів для цього завжди існувало два: криптографія та стеганографія. Криптографія приховує зміст послання (перед вами як правило набір незрозумілих символів, який треба уміло дешифрувати), а стеганографія приховує сам факт написання повідомлення. Непосвячена людина ніколи не прочитає послання, бо не знає, що воно існує.
Стеганографія – це своєрідний тайнопис, власне, самѐ це визначення із грецької дослівно перекладається «прихований+пишу», а згадка про стеганографію вперше зустрічається ще в «Історії» Геродота. Нам про стеганографію відомо з популярних історій про революціонерів та шпигунів, які писали таємні листи молоком, яблучним соком та іншими речовинами, що при певній температурі чи за допомогою хімічного проявника можна прочитати. Взагалі-то, такі невидимі неозброєним оком речовини називаються “симпатичними чорнилами”, і такі чорнила можна виготовляти не тільки з молока чи соку, а й із аспірину, слини чи навіть прального порошку.
З появою нових технологій стеганографія теж еволюціонувала, ставши електронною. Зараз інформація приховується всередині медіафайлів, на полях документів та у вільних місцях жорсткого диску. А у 2000 році американська школярка Вівіана Риска придумала навіть спосіб як «ховати» повідомлення у генах ДНК – таким чином вона продемонструвала впровадження комп’ютерних технологій у генну послідовність молекул.
12 грудня – день народження Ясудзіро Одзу
Сьогодні виповнюється 114 років від дня народження класика японського та світового кінематографу Ясудзіро Одзу. Серед найвідоміших стрічок Одзу можна назвати такі: «Токійська повість», «Рання весна», «Пізня весна», «Пізнє літо». У своїх фільмах Одзу майстерно перекладає істини філософського та духовного знання на мову простого життя, але разом з тим він про очевидне може говорити, наче про щось таємне. Сюжети фільмів Ясудзіро Одзу не відрізняються особливою розмаїтістю, більше того, режисер часто використовує один сюжет кілька разів, але «обігрує» його кожного разу по-іншому. 
Самі ж стрічки повсякчас дуже камерні, лаконічні та скупі на ефекти, через таку стриманість і простоту Одзу називають найбільш японським кінорежисером. Власне через цю «японську» репутацію довгий час на Заході вважали, що Одзу не буде зрозумілим для американця чи європейця. Однак ті теми, які піднімає режисер: розпад сім’ї, самотність, осиротілість батьків, після того, як діти починають доросле самостійне життя – це проблеми не лише японського суспільства, але і всього світу.
Унікальність фільмів Ясудзіро Одзу полягає ще у тому, що режисер зі своїм кінооператором використовували незвичайний ракурс для зйомки: штатив камери встановлювали таким чином, щоб він знаходився на рівні очей японця, що сидить а колінах, а сама камера практично не рухалася. Це створює своєрідний ефект присутності у кімнаті, наче глядач знаходиться в тому ж приміщенні, що і герої.
Нобелівські лауреати – 2017
10 грудня 2017 року у Стокгольмі та Осло відбулися нагородження Нобелівською премією. Традиційно нагороду отримували у п’яти номінаціях: медицина та фізіологія, фізика, хімія, література, премія миру; також було вручено і Неофіційну Нобелівську премію з економіки.
Нобелівська премія вважається найпрестижнішою премією у світі, розмір грошової винагороди становить понад один мільйон доларів, Нобелівське нагородження вважається однією з найважливіших подій, а Нобелівський банкет, що відбувається у Стокгольмі – чи не найвишуканіша світська подія року, де король Швеції, члени монаршої сім’ї, нобелівські лауреати та гості частуються найсмачнішими стравами з найдорожчої порцеляни.
Цьогорічними лауреатами стали науковці, громадські та літературні діячі, що за 2017 рік принесли найбільшу користь людству у різних галузях. То хто ж переможці? Пропонуємо Вам список нагороджених та коротку інформацію чому ж саме вони.
Медицина та фізіологія: біологічний годинник. Лауреати: Джефрі Холл, Майкл Росбаш та Майкл Янг. Формулювання: “За відкриття молекулярних механізмів, які контролюють циркадні ритми”. Циркадні ритми – це циклічні коливання інтенсивності різних біологічних процесів, пов’язані зі зміною дня і ночі. Ми всі давно вже знайомі зі словосполученням «біологічний годинник», навіть є така галузь науки, що цей «внутрішній годинник» вивчає – хронобіологія. Біологічний годинник відповідає за цикли сну, кров’яний тиск, рівень гормонів та температуру тіла. Усі ці показники у різний час доби мають різні значення. Досліджуючи плодових мушок, науковцям вдалося знайти та проаналізувати гени, що контролюють біологічні ритми. Згодом учені екстраполювали результати досліджень на усі багатоклітинні організми, в тому числі і на людину. Теоретично завдяки цьому відкриттю колись можна буде виготовити спеціальні пігулки, що могли б корегувати роботу біологічного годинника у тих людей, в яких цей «механізм» з тої чи іншої причини порушений. Словом, якщо ви сова, а хочете стати жайворонком, то завдяки цьому відкриттю колись це стане можливо! =)
Фізика: гравітаційні хвилі. Лауреати: Райнер Вайсс, Кіп Торн і Баррі Бериш – автори міжнародної колаборації LIGO. Саме завдяки цим науковцям стало можливим відкриття гравітаційних хвиль, які Альберт Ейнштейн у загальній теорії відносності передбачив іще 100 років тому. Гравітаційні хвилі – це слабкі коливання кривизни часо-простору. Виявити гравітаційні хвилі надзвичайно важко, адже гравітація – найслабша з усіх взаємодій. Однак це таки можливо: при зіткненні та злитті двох чорних дір просторово-часовий континуум порушується і у всі напрямки зі швидкістю світла рухаються потужні гравітаційні хвилі. Для того аби ці хвилі фіксувати були побудовані обсерваторії LICO та VIRGO, котрі за допомогою хитрого механізму дзеркал визначають амплітуду гравітаційних коливань. Вранці, 14 вересня 2015 року на Землі у обсерваторії LIGO були вперше зафіксовані гравітаційні хвилі, а якщо точніше сказати – відголоски цих хвиль. Адже зіткнення відбулося на відстані 1,3 мільярда світлових років від Землі, тому коливання дійшли до нас не гучними океанськими а хвилями, а ледь помітним шепотом. Науковці говорять, що це чи не найважливіше відкриття за останні роки.
Хімія: розвиток кріоелектронної мікроскопії. Лауреати: Жак Дюбоше, Йоахім Франк і Річард Хендерсон.
Кріоелектронна мікроскопія – це форма електронної мікроскопії, у якій об’єкт досліджується при кріогенних температурах. У мікробіології це дуже популярний метод, адже для спостереження за зразками їх не треба фарбувати та якимось іншим чином змінювати, а можна просто спостерігати їх у «рідному» середовищі. При кріогенній мікроскопії сповільнюється рух атомів, тобто можна глибше дослідити та спростити візуалізацію біомолекул. Більш детальне розуміння структури білка, що стане можливим завдяки кріоелектронній мікроскопії дозволить створювати нові ефективні ліки від різних захворювань, можливо навіть ліки від раку.
Література: ілюзорність зв’язку зі світом. Лауреат: Кадзуо Ісігуро, британський письменник японського походження, лауреат численних нагород. “У своїх романах неймовірної емоційної сили оголює безодню, приховану за нашим ілюзорним відчуттям зв’язку зі світом”, – йдеться в поясненні Нобелівського комітету. Ісігуро один найпопулярніших на найбільш обговорюваних письменників сучасності. Роман Ісігуро «Не відпускай мене» включений журналом Time до ста найкращих книг. Твори Ісігуро перекладені більше, ніж на 40 мов світу, а його останній роман «Похований велетень», що побачив світ у 2015 році, вважається одним з найбільш дивних та водночас сміливих творів автора.
Нобелівська премія миру: боротьба з ядерною зброєю. Лауреат: Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї. “Організація отримує за свою роботу нагороду, щоб привернути увагу до катастрофічних гуманітарних наслідків будь-якого застосування ядерної зброї, а також за її новаторські ідеї щодо досягнення заборони на таку зброю на основі договорів”, – заявили в Нобелівському комітеті. Зараз нема належного правового забезпечення заборони на атомну зброю, навідміну від хімічної та біологічної зброї, тому багато країн шукають шляхи удосконалення наявного у них атомного арсеналу або роблять усе можливе, аби заволодіти атомною зброєю. ICAN ініціювали створення Договіру про заборону ядерної зброї. Цей договір схвалений на Генасамблеї ООН в липні цього року і відкритий до підписання країнами з 20 вересня.
Неофіційна Нобелівська премія з економіки: поведінкова економіка. Лауреат: Річард Талер. Формулювання: “За внесок в дослідження поведінкової економіки”. Поведінкова економіка вивчає вплив емоційних, когнітивних та соціальних чинників на прийняття людиною економічних рішень. Про цю галузь знань говорять «економіка з людським обличчям», це щось на кшталт психології у економіці. Такий підхід цілком зрозумілий, адже зараз дедалі частіше до економіки підходять з позицій психології, і це не тільки про рекламу та її впливи на маси. Зараз у світі робиться акцент на важливості не лише матеріальних речей як передумови щастя та благополуччя, але і про необхідність духовної складової.
11 грудня – день народження Макса Борна
Сьогодні виповнюється 135 років від дня народження Макса Борна, відомого науковця, лауреата Нобелівської премії з фізики та одного з засновників квантової механіки. Борн увійшов у світову історію не лише як учений, а також як активний громадський діяч, що виступав за ядерне роззброєння – після Другої світової війни він став одним із засновників та активним учасником руху за мир.
Макс Борн був основоположником матричної механіки, запропонував імовірну інтерпретацію хвильової функції Шредінгера, займався проблемами термодинаміки та теорією відносності. Ідеї квантової механіки Борн використовував для різних розділів науки: будова атомів та молекул, фізика твердого тіла та ін. Учений створив багато наукових шкіл, а також виступав із публікаціями стосовно філософських та соціальних проблем. Сьогодні на честь Макса Борна Google створив новий дудл.
“Віра в те, що існує лише одна правда і що ти сам володієш нею, видається мені корінням усього зла в цьому світі”. (The belief that there is only one truth and that oneself is in possession of it, seems to me the deepest root of all that is evil in the world).
“Чи можемо ми називати щось, з чим не можна у звичайний спосіб зв’язати концепції позиції і руху, річчю або часткою? І якщо немає, що ж це за реальність, яку наша теорія відкрила для досліджень? Відповідь на це питання – це вже не фізика, а філософія”. (Can we call something with which the concepts of position and motion cannot be associated in the usual way, a thing, or a particle? And if not, what is the reality which our theory has been invented to describe? The answer to this is no longer physics, but philosophy).
10 листопада – річниця смерті Кена Кізі
Сьогодні виповнюється 16 років від дня смерті відомого американського письменника Кена Кізі. Кізі, найбільше знаний як автор роману «Над 
зозулиним гніздом», вважається одним з центральних письменників біт-покоління. Книга «Над зозулиним гніздом» у 60-ті роки була чи не найпопулярнішою книгою серед маргінальної молоді. У 1975 роман було екранізовано режисером Мілошем Форманом із Джеком Ніколсоном у головній ролі. Фільм завоював нагороду «Оскар» у п’яти престижних номінаціях, а також виграв у п’яти номінаціях на «Золотий глобус».
Події роману відбуваються у психіатричній лікарні Середнього Заходу, де перебувають не тільки психічно хворі люди, але і такі, що не можуть пристосуватися до життя у суспільстві та добровільно перебувають тут на лікуванні. «Над зозулиним гніздом» перший роман Кена Кізі та, на думку критиків, найпотужніша робота його життя. Сам Кізі у свій час працював у психіатричній лікарні на посаді санітара та нічного сторожа.
Текст книги надзвичайно легко читається – на одному диханні, але не варто забувати, що це постмодерністський текс, наповнений євангельськими смислами, фрейдистськими мотивами та літературними асоціаціями. Психіатрична лікарня у романі – це не просто реабілітаційна установа, а модель тогочасної «споживацької» Америки, де індивідуальність, непокора та оригінальність вважається маргінальністю. «Над зозулиним гніздом» – яскравий текст конкультурної прози, який варто прочитати кожному.
5 порад для міцних стосунків від Дані Шапіро
Дані Шапіро, американська письменниця та журналістка. Вона авторка романів, мемуарів та сценаріїв, а також статей для журналів The New Yorker, The Oprah Magazine, Vogue, ELLE. Ії найвідоміші твори не перекладені на українську та російську мови, однак з тих уривків, що можна знайти на просторах Інтернету, Шапіро відчувається як відвертий та професійний автор.
Шапіро найбільше знана як мемуаристка. Цьогоріч вона видала нову книгу мемуарів «Hourglass: Time, Memory, Marriage», назву якої дослівно можна перекласти як «Пісковий годинник». Це книга про шлюб і про любов, про вміння будувати міцні стосунки та знаходити у звичайних речах красу і натхнення. В рамках презентації цієї книги Шапіро давала численні інтерв’ю та писала статті. В одній з таких статей говорилося про 5 речей, що роблять шлюб міцним. Пропоную і вам прочитати що ж радить письменниця з двадцятирічним досвідом подружнього життя для здорових і міцних стосунків.
1. Доброта. Всі про це знають, але як часто ми забуваємо про як важливо бути добрим. З собою та з іншими. Кожна людина має недоліки, але важливо підтримувати один одного, а не акцентувати увагу на тому, що не подобається.
2. Дружба. Найсильніші шлюби в довгостроковій перспективі – це ті шлюби, в яких пара дійсно є близькими друзями.
3. «Гаряча картопля». В житті бувають важкі моменти, коли потрібна підтримка і допомога. І коли одному зовсім погано, інший може впоратися з життєвими завданнями за двох. Це як перекидати гарячу картоплю.
4. Щось третє. Вам потрібна ще одна річ, щось, чим ви могли би займатися: хобі, спорт. Адже для того щоб пара була справді міцною кожен має бути повноцінною людиною зі своїми захопленнями та смаками.
5. Ваша персональна мова. Якщо пара довго разом, то вона переживає радості, втрати, росте та змінюється разом. Це призводить до того, що ці двоє з часом починають мати свої слова, погляди та жести – свою персональну мову тільки їм зрозумілу. І це чудово, адже ви створюєте свій маленький світ.
Дані Шапіро говорить про те, що протягом двадцяти років вони з чоловіком підштовхували один одного до розвитку та зростання. Ті несхожості, що спочатку ставали причинами конфліктів, невдовзі приносили позитивні зміни в характери кожного з подружжя, і обоє стали найкращою версією себе.
10 ідей для осені
Надворі свого кінця добігає жовтень – пора теплих шкарпеток, гарячого чаю та довгих розмов. Осінь – це чудова і натхненна пора, а якщо раптом ви ще цього не відчули, то пропонуємо вам 10 ідей для того, аби «посмакувати» осінь по-справжньому.
1. Влаштуйте справжній осінній пікнік з гарбузовим пирогом та гарячим чаєм. Зберіться разом з друзями і насолоджуйтеся смачною випічкою, спілкуйтеся і вдихайте запах прілого осіннього листя.
2. Нафарбуйте нігті (якщо ви, звісно, дівчина) темним лаком насиченого кольору – створіть собі цим гарний настрій. Адже велике щастя складається з маленьких речей.
3. Слухайте хороший джаз: Армстронга, Еллу Фіцтжеральд, Чарльза Паркера, Рея Чарльза. Нехай гарна музика створить добру і теплу атмосферу.
4. Читайте перед сном собі, а можна і своїм друзям та рідним казки. Знайдіть гарну книжку і влаштовуйте цілі посиденьки, читаючи про магічних героїв та містичні події.
5. Записуйте найяскравіші враження від кожного прожитого дня, бодай кілька речень: побачили зеленого дятла, знайшли гарну шишку, назбирали горіхів і каштанів – занотуйте у блокнот.
6. Влаштуйте довгу прогулянку. Наперед розплануйте маршрут, виберіть наймальовничіші місця, захопіть з собою легкий обід і відправляйтеся в захопливу осінню подорож.
7. Сплетіть з опалого кленового листя вінок. Сидячи в парку на лавці, слухайте як падає ще один листок. А особливо гарні листочки збережіть у книзі чи блокноті для того щоб потім зробити гарну аплікацію. Словом, насолоджуйтеся жовтими, помаранчевими та червоними осінніми вогниками.
8. Прокиньтеся трошки раніше, погляньте вікно і якщо побачите туман – чимдуж вибігайте на вулицю, дихайте вологим холодним повітрям і дивуйтеся як дивовижно це явище природи робить звичні місця таємничими.
9. Підберіть для себе зручний і гарний одяг, адже якщо вам буде приємно і комфортно, ви зможете з радістю реалізовувати свої плани та йти назустріч осіннім пригодам.
10. І найголовніше, як казав Бредбері «ширше відкрийте очі», намагайтеся побачити ті дива, якими так багата осінь. Пориньте в атмосферу магії, теплих запахів, затишних кімнат і повільних прогулянок. Милуйтеся заходом сонця, смішними тваринами і радійте кожному новому осінньому дневі.
20 жовтня – перше видання книги “451 градусів за Фаренгейтом”
«451 градусів за Фаренгейтом» – науково-фантастична антиутопія американського письменника Рея Бредбері, вперше видана у 1952 році. У епіграфі до книги назва пояснюється тим, що саме при такій температурі загоряється папір. Однак пожежник, що консультував Бредбері для книги сплутав температурні шкали, адже насправді папір загоряється при 451 градус за Цельсієм.
«451 градус за Фаренгейтом» зараз є одною з чи не найпопулярніших та найулюбленішою книгою молоді; сповнена віри, ідеалізму та надій на краще, вона не просто з задоволенням читається, а й надовго залишає по собі приємний «післясмак». Те, чим живе суспільство у романі та які цінності у ньому пропагуються викликає сильний протест у людини думаючої: найважливішим проголошується матеріальне благополуччя, інформація, що доходить до людей носить лише розважальний характер, а книги взагалі спалюються. Роман, як справжня антиутопія, показує весь жах тоталітарної ідеології.
Цитати з роману:
- Ненавиджу римлянина на ймення Статус Кво … – Ширше відкрий очі, живи так жадібно, ніби через 10 секунд помреш. Намагайся побачити світ. Він прекрасніше будь-якої мрії, створеної на фабриці і оплаченої грошима. Не проси гарантій, не шукай спокою – такого звіра немає на світі. А якщо є, так він схожий на мавпу-лінивця, яка цілісінький день висить на дереві головою вниз, і все життя проводить в сплячці.
- Самі створюйте те, що може врятувати світ, – і якщо потонете по дорозі, так хоч будете знати, що пливли до берега.
- Є злочини гірші, ніж спалюва книжки. Наприклад — не читати їх
19 жовтня – винайдено антибіотик проти туберкульозу
Стрептоміцин – перший антибіотик, ефективний проти туберкульозу. Антибіотик утворюється в процесі життєдіяльності променистих грибків роду Streptomyces. Він був відкритий Зельманом Ваксманом, американським мікробіологом та біохіміком українського походження, 19 жовтня 1943 року. Історично це другий відкритий антибіотик після пеніциліну. Однак якщо пеніцилін був винайдений Флемінгом практично випадково, то над винайденням стрептоміцину працювала ціла група вчених, що врешті принесло доленосний результат.
Нагадаю, що до одержання стрептоміцину туберкульоз вважався невиліковною хворобою. Крім того, за спектром протимікробної активності стрептоміцин значно перевищував пеніцилін. За таке важливе відкриття у 1952 році Ваксман був нагороджений Нобелівською премією з фізіології й медицини.
З 1946 року стрептоміцин почали широко застосовувати для боротьби з туберкульозом та проказою. Відкриття цього антибіотику та його лікувальних властивостей надихнуло багатьох інших вчених на дослідження актиноміцетів (променистих грибків) та пошук нових антибіотиків. Невдовзі були відкриті надзвичайно цінні антибіотики: хлороміцетин, неоміцин, хлорет-рациклін, тетрациклін та багато інших. Розвиток досліджень та виробництва лікарських препаратів у цьому напрямку – безперечна заслуга першовідкривача Зельмана Ваксмана. Недарма його називають «одним з найвидатніших благодійників людства».
18 жовтня – 86 років з дня смерті Томаса Едісона
Томас Едісон – американський винахідник та підприємець, який за своє життя отримав понад 4000 патентів в США та за її межами, вдосконалив телеграф та телефон. До речі, саме Томас Едісон запропонував на початку телефонної розмови говорити слово «алло».
Коли Томас Едісон пішов до школи, то вчителі вирішили, що він дитина з обмеженими розумовими можливостями, та змусили матір Томаса забрати сина на домашнє навчання. Саме вдома Едісон отримав першу освіту. Треба сказати, що цей «обмежений» хлопчик вже у дев’ять років прочитав свою першу наукову книгу – «Натуральна та експериментальна філософія» Річарда Гріна Паркера. Згодом він поставив практично всі описані у цій книзі експерименти. До 12-річного віку Едісон встиг познайомитися з робота Гіббона, Юма та Бертона. 
В дитинстві та юності Томас Едісон дуже любив ставити різноманітні експерименти та досліди, але на це потрібні були немаленькі гроші, і 15-річний Едісон влаштовується на роботу газетником залізничної лінії. Саме тут він вперше знайомиться з телеграфом і коли його звільняють з роботи він влаштовується телеграфістом нічної зміни. Далі на Едісона чекає буремне життя з першими невдалими спробами запатентувати свої винаходи. Однак невдовзі після того як Томас Едісон переїхав до Нью-Йорка, а сталося це у 1869 році його життя налагодилося, вчений почав продавати свої винаходи, одружився та побудував велику лабораторію для дослідів. Серед винаходів Едісона дуже багато цікавих та дивовижних речей, але найвідомішими з них є, безперечно, фонограф,квадруплексний телеграф та знаменита лампа розжарювання.
17 жовтня – день народження Діно Буццаті
Діно Буццаті – італійський письменник, драматург, журналіст та художник. Народився 16 жовтня 1906 року у м. Беллуно (Італія). Найвідомішим твором 
Буццаті є роман “Татарська пустеля”, в якому розповідається про життя солдатів у всіма забутому форті, що очікують нашестя татар. Діно Буццаті є автором збірника “Шістдесят оповідань”, за який йому було присвоєно Премію Стрега – одну з найпрестижніших італійський літературних премій.
Через незвичайність прози Буццаті, його тяжіння до фантастики та магічного реалізму, письменника часто порівнюють з Едгаром По та Францом Кафкою. Проза Буццаті і справді дещо фантастична і незвичайна, вона спокійна і некваплива, але разом з тим глибока. Герої виписані з майстерністю та точністю і кожен характер довершений. Недарма Борхес включив роман “Татарська пустеля” до своєї “Особистої бібліотеки”.
Якщо Ви ще не знайомі з цим письменником, то знайте, він справді вартує уваги. Кожен твій Буццаті наділений неповторним настроєм та атмосферою, що на деякий час вкраде Вас з реальності та затягне у свій магічний світ. Починайте з “Татарської пустелі”, далі читайте “Загадку старого лісу” та насолоджуйтеся одним з шестидесяти оповідань. Приємного читання!
10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я
З 1992 року щорічно 10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. Він був створений для того, аби привернути увагу людей до психічних хвороб і наголосити на тому, що наше психічне здоров’я – запорука благополуччя, на тлі якого людина здатна реалізувати свій потенціал. Адже психічне здоров’я – це не просто відсутність захворювань, а здатність кожної людини здорово жити, робити свій внесок у суспільство та бути щасливим.
На психічне здоров’я впливає дуже багато факторів: шкодить не тільки стрес чи перенапруження, але і знижена рухова активність, довге перебування в закритих приміщеннях, а користь приносять піші прогулянки, заняття спортом, читання.
Не забувайте піклуватися про своє психічне здоров’я, адже без нього неможливе фізичне здоров’я. Намагайтеся в кожному дні бачити щось хороше, насолоджуватися життям і не піддаватися стресовим ситуаціям. А також дотримуйтеся кількох правил:
1. Здорово харчуйтеся та не переїдайте. Недарма кажуть: у здоровому тілі – здоровий дух. Їсти треба достатньо для того аби організм міг правильно функціонувати.
2. Чергуйте розумову та фізичну активність. Фізична активність – це не просто тренування чи загартування. Фізичні вправи сприяють виробітку ендорфінів – гормонів, що забезпечують нам хороший настрій та діють як природні енергетики. Тож після пар підіть у парк чи на стадіон і пробіжіть невеличке коло. Організм повинен переключатися.
3. Спілкуйтеся з приємними людьми, розважайтесь. Частіше зустрічайтеся з небайдужими для Вас людьми, проводьте час у приємному спілкуванні із друзями та родиною.
4. Навчіться керувати своїми емоціями. Пам’ятайте, що контроль над своїми емоціями – це важливий показник емоційного інтелекту. Інколи хочеться сумувати і плакати, інколи так і треба робити. Але пам’ятайте, що ми повинні бути сильними і сміливими для того аби досягати в житті поставлених цілей.
5. Посміхайтесь. Посміхайтесь часто, будьте привітними і відкритими до нового, адже кожного дня в нашому житті може статися щось приємне і незвичайне. Будьте готові зустріти це приємне незвичайне з посмішкою. І будьте здорові!